Жебрівський

Контрабанда в особах. Жебрівський-Ремський-Бохонов-Скрипченко

Отримав попередження, попросили не фігурувати публічно в викритті нової схеми контрабанди, яку замутила Донецька військово-цивільна адміністрація на Майорську, в загальних рисах про яку можна дізнатися з матеріала Левко Стек одразу під цим постом. Задля моєї ж безпеки 🙂


Дякую, друзі, та це навіть смішно)
Тому.
В іменах 🙂
Жебрівський-Ремський-Бохонов-Скрипченко.

У вересні 15 року колишній прокурор, голова Донецької ВЦА Жебрівський призначає своїм замом по роботі з військовими, міліцією та прокуратурою Ремського.

Ремський — за Януковича був колишнім зам керівника УБОЗ Київа — відомий тим, що сфальшував одіозну “справу Павліченків”. Тоді батька й сина ув*язнили за вбивство, та після перемоги Майдана — випустили. Ремський не був люстрований, відповідальності за сфабриковану справу також не поніс. Він поїхав з Києва спочатку у зами керівника УБОЗ Полтавщини, а потім Жебрівський перетягнув його до себе на Донеччину.

Ремський підтягнув до себе Бохонова. Бохонов працював за Януковича у Маріупольському УБОЗ. Пізніше — заступником начальника УБОЗ Луганщини. У грудні 15 року Жебрівський лобіює призначення Бохонова головою Бахмутської районної держадміністрації.

Бохонов приводить з собою Скпипченка. Скрипченко — колишній працівник прокуратури. Але найбільша його заслуга — він зять Анатолія Могильова. Того самого генерал-полковника міліції, прем’єра Крима та міністра МВС за часів Януковича. У його будинку під охороної і мешкає нині Скрипченко.

Скрипченко створив фірму ООО “Логістик груп”. Зареєстрував у листопаді 16 року її у Новолуганському, Бахмутського району (Що було у Новолуганському наприкінці минулого року пам’ятаємо? Вірно. Найбільший канал контрабанди за весь час проведення АТО. Хто там тоді стояв? Вірно. Один з батів бригади, у якій у 14 році служив Жебрівський). І майже одразу, вже за місяць, фірма Скрипченка отримує від Бахмутської РДА новий логістичний центр на Майорську.

Та сталося те, чого не мало статися: канал закритий, не працює, не пускають. Скомпроментований батальон замінили іншим.
Торгаші не змогли домовитись з новими військовими. Не змогли домовитись і на Верхньоторецькому, який був перед Новолуганкою. Не змогли домовитись навіть з гібридами з Червоного Партизану (Бетманове). Але домовились з Донецькою адміністрацією.

29 грудня 2016 року логістичний центр переноситься ближче до лінії зіткнення, на розвилку у Майорську. У будівлю, яка не має адреси. Свого часу, ще до війни, вона була збудована за гроші ДАЇшників Ясинуватської роти міліції, які обслуговували той блок-пост. Там була сауна і кімнати для дівчат. Щось на кшталт “Вєтєрка”. Стандартна практика для донецьких ментів.

У новий логістичний центр вписалися торгаші з Новолуганки, майже повністю — це азербайджанці. Місцевих не пускають. Дозволів не видають. Працює це перевалочною платформою: з нашого боку заходить вантажівка, з боку Горловки заїздять челноки (“мурахи”, “ослікі”) і машинами, по 75 кг на людину, перетягують через наш нульовий блок-пост. На відстані в 100-150 метрів від нашого нуля стає фура. Її завантажують, і на її місце заходить наступна. Зрозуміло, що стояти в “сірій зоні” між нашим та гібридним нульовими постами вона може лише за домовленністю з обома сторонами. Як видно, нічого спільного з головною метою логістичних центрів — дати можливість громадянам України з ордло придбати продукти — нема. Фури йдуть на Горлівку і далі по магазинам, сплачуючи податок на гібридних митницях.

Резюме по факту. Під час каденції Бохонова на посаді, у Новолуганську вицвів квітник контрабанди, найбільший, який тільки був. Створений перевалочний пункт контрабанди на Зайцево.
Павло Жебрівський зібрав біля себе прокурорсько-міліцейський квітник з зашкварених за Януковича, недолюстрованих діячів. Один з напрямків діяльності цього квітника вище описаний.

Всю зібрану інформацію передав туди, куди треба.
Разом з тим, є прохання до місцевих мешканців і тих, хто стикався, надати інформацію мені або Левкові щодо попередньої діяльності Скрипченка та Боханова.

По материалам ord-ua.com