Ощадбанк

Карткова мишоловка «Ощадбанку»

Ощадбанк може завалитися через астрономічні витрати на випуск безплатних пластикових карток

Ощадбанк — одна з небагатьох фінустанов, у надійності яких не прийнято сумніватися, — може вже цього року спростувати тезу про свою надійність. І причина зовсім не у бойових діях, на які любить нарікати глава Ощадбанку Андрій Пишний, виправдовуючи збитки установи за минулі два роки. Банк має всі шанси «лягти» через непідйомне навантаження.

Убивча арифметика

Його занурюють у дикі, нічим не виправдані витрати, зобов’язавши забезпечити десятки мільйонів українців безкоштовними пластиковими картами. Проста арифметика. Випуск кожної такої карти обходиться приблизно в 100 гривень. А емітувати потрібно плнад 15 мільйонів (!) одиниць, щоб забезпечити картами кожного пенсіонера (пенсійна пластикова карта, вона ж – пенсійне посвідчення), плюс – кожного дорослого жителя столиці (карта киянина), плюс – зареєстрованих на «великій землі» переселенців із зон АТО (карта городянина). Разом – тільки на випуск «соціального пластика» «Ощадбанк» зазнає збитків у сумі близько 1,5 мільярда гривень.

У цьому контексті варто нагадати, що кілька останніх років «Ощадбанк» стабільно несе великі збитки. Так, у 2014-му їхня сума склала 10 мільярдів гривень, роком пізніше – 12,3 мільярда гривень. Адмінвитрати і операційні витрати в 2014-му перевищили 4,2 мільярда гривень, в минулому році – 4,24 мільярда гривень. За 2015-й рік власний капітал «Ощадбанку» знизився з 19,2 до 7,3 мільярда гривень. Так, що додаткові 1,5 мільярда «карткових збитків» можуть стати тією фатальною точкою неповернення, що штовхне його до дефолту, на межі якого банк і без того балансує. І не роби держава йому підтримку, «Ощадбанк» вже був би визнаний неплатоспроможним.

У 2014-му банк докапіталізували на 11,6 мільярда гривень. Виявилося мало. У січні цього року Кабміну довелося докапіталізувати Ощадбанк ще майже п’ятьма мільярдами за допомогою випуску облігацій. У Мінфіні і в Мінекономіки не вщухають розмови, що потрібно «влити» в банк не менш як 20 мільярдів гривень. Ця сума докапіталізації стала очевидною за результатами стрес-тесту, проведеного ще торік.

Але ж в ідеалі Ощадбанк як державне підприємство повинен не з держбюджету гроші тягни, а навпаки — виплачувати в бюджет дивіденди від економічної діяльності. Як будь-яке інше підприємство, створене, щоб давати прибуток. За законами України, обсяг цих дивідендів — 30% прибутку. Саме стільки має право отримувати головний акціонер будь-якого підприємства. Основним акціонером Ощадбанку виступає держава. Однак держбюджет, як розуміємо, від банку не побачить ні копійки.

І ось будь ласка: незважаючи на настільки явні проблеми Ощадбанку, Кабінет Міністрів березневою постановою доручив Пенсійному фонду розробити з Ощадбанком порядок емісії пенсійних карт, які паралельно будуть і пенсійними посвідченнями з цифровим підписом власника на них. Банк повинен запустити в оборот ці картки не пізніше 1 серпня.

За даними Держстату, в Україні на сьогодні налічується понад 13 мільйонів пенсіонерів. Карту мають видати кожному українському пенсіонерові.

А з 1 липня Ощадбанк уже почав забезпечувати картками переселенців із зони АТО. Це майже два мільйони людей. Паралельно на нього перевели і півмільйона власників «карт киянина», що «обнулилися» після обвалення муніципального банку «Хрещатик», який виступав раніше емітентом цих карток.

Місія нереальна

Тож як це зрозуміти? Якщо банк нині так «погано почувається», навіщо на нього «вішають» настільки непідйомні зобов’язання? Невже без карток ніяк?

На перший погляд може здатися, що й справді ніяк. І місія його, хоч би якою складною для банку вона була, велика і благородна. За запевненнями чиновників, за допомозі цих карток малозабезпечені або знедолені люди зможуть легко, без довгих черг і тяганини з оформленням, одержувати державну допомогу, пенсії, зарплати. Як заявив глава правління Пенсійного фонду Олексій Зарудний, пластикові карти, вручені кожному пенсіонерові, дадуть спростити верифікацію та ідентифікацію одержувачів пенсії. При цьому літнім людям не потрібно зайвий раз ходити в органи соцзабезпечення, оббивати пороги Пенсійного фонду. Буде створено єдину електронну базу даних Пенсійного фонду, пообіцяв він. Це дасть змогу пенсіонерові, маючи на руках «пластик», легко отримувати інформацію, що надійшла пенсія в будь-якій точці країни, незалежно від того, чи зареєстрований він там або просто поїхав на відпочинок. Скоротиться і термін оформлення документів для тих, хто виходить на пенсію, за словами пана Зарудного, з 10 днів до 10 хвилин. Сенсація!

Приблизно настільки ж благородна місія й карток, якими забезпечують переселенців. Саме на ці картки надходять соціальні виплати і допомоги на кожного з них. Так, з одного боку, держава отримала можливість вести облік і контроль одержувачів соцдопомоги з числа реальних переселенців і припинити махінації «псевдопереселенцев». З іншого — власники карток можуть користуватися засобами в будь-якій ситуації. І їм не потрібно годинами простоювати в черзі по гроші в касі.

Усе, здавалося б, більш ніж грамотно. Плюс — сучасно (нові технології, як-не-як). Залишається радіти за власників карток і з повагою співчувати Ощадбанку, який взявся за таку тяжку, але потрібну і відповідальну роботу.

Однак, на жаль, життєва практика виявилася куди прозаїчнішою, ніж обіцянки авторів ініціативи. Уже перші видачі карток переселенцям перетворилися на муку для цих людей. Спочатку їм доводиться годинами вистоювати в чергах (і часто не раз). Оформлюючи, потім тижнями чекати, коли картку таки випустять, рахунок відкриють, а потім на нього заведуть гроші. Отримав і активував картку — бережи її як зіницю ока. Бо без неї ти ніде і ніяк не переведеш у готівку свої кревні. А перевипуск втраченого або зіпсованого пластику ще більше стомлює, ніж його первинне отримання.

Судячи з усього, така сама доля чекає і пенсіонерів, яким усім видаватимуть електронні посвідчення у вигляді карт. Черги, багаторазові ходіння інстанціями, витрачені нерви. Втратив або зіпсував картку — сиди тижнями без копійки за душею.

Тут до всього іншого не варто забувати, що наші літні люди далеко не завжди хвацько розбираються в особливостях використання банківського «пластику». Число карт, «з’їдених» банкоматами через те, що їх неправильно вставили, зростає день у день. І значну частину цих невдалих операцій проводять саме пенсіонери. Тобто сидіти нашим дідусям і бабусям без пенсій. Ось вам і «10 хвилин оформлення замість 10 днів».

Утім, ця ситуація — аж ніяк не новина. З нею вже десять років стикаються жителі Києва, яким буквально нав’язали «картку киянина». Обіцяних благ (божевільних дисконтів у магазинах та аптеках, зручного управління своїм рахунком і безпроблемного користування пільгами) власники карток так і не отримали. Дисконти виявилися чистою формальністю, під яку підписалися лише поодинокі оператори продовольчого і аптечного ритейлу. Зате кожен, хто втрачає картку, стикається з нерозв’язною проблемою: як отримати гроші, що прийшли на неї, як користуватися пільгами на проїзд? Та ніяк. Іди переоформляти і чекай новий «пластик» — тижні або місяці. Альтернативи немає.

А коли в один зовсім не прекрасний момент банк, що емітував ці карти, «забуксує», сотні тисяч людей — з тих, хто не встиг зняти гроші, — вмить опинилися без пенсій та допомог. При цьому аналітики банківського ринку одностайно твердять: однією з основних причин падіння «Хрещатика» стала його діяльність як емітента «соціального пластику». Банк просто не подужав такого навантаження.

Чия золота жила?

І що ж, така доля чекає й на Ощадбанк? Цілком можливо, вважають експерти ринку. Якщо трапиться дефолт Ощадбанку, власники його карток масово потраплять у пастку — не зможуть отримати гроші. Десятки мільярдів гривень буде безповоротно заморожено на поточних карткових рахунках. Десятки мільярдів.

Невже цього якраз і хочуть автори ризикованої ініціативи? Цинічно, звичайно, наживатися на найбільш незахищених та малозабезпечених, але деяким чиновникам з їхньою патологічною схильністю до корупції не звикати бути цинічними. Корупція, до речі, попри всі оголошені заходи боротьби, як бачимо, набуває інколи потворних форм і зростається не тільки з державним апаратом, а й із фінансовою системою.

Ось так виводять гроші з державного банку. Ті самі три мільярди, в які виллється виготовлення «соціального пластику» в цьому році. Вони підуть на рахунки фірм «щасливчиків» — тих, кому пощастило виготовляти ці картки. Можна сказати, ці підприємці спіймали золоту жилу. Звичайно, не тільки самі підприємці, а й чиновники, причетні до схеми.

Нам до таких схем не звикати. Лякає інше: невже в уряді не усвідомлюють, до чого призведе тотальне покриття українців «соціальним пластиком»? А як бути з тим, що влада оголосила непримиренну і безкомпромісну боротьбу з корупцією? Напевне, час продемонструвати це на практиці, а не лише на словах.

Источник